Саудівські проблеми, або Паливний тест для нової влади

Саудовские проблемы, или Топливный тест для новой власти

Сергій Куюн
директор Консалтингової групи А-95

Безпілотники атакували нафтопереробний завод в Саудівській Аравії. Як результат – зростання цін на нафту у світі. Як це вплине на український ринок

Нафтовий ринок здригнувся під ударами дронів, які атакували найбільший в світі завод з переробки нафти в Абкаике, що в Саудівській Аравії, і друге за величиною нафтове родовище королівства Хураисе, які належать Державній нафтовій компанії Saudi Aramco. Вони зупинили виробництво половини видобутку цієї супер-нафтової держави. Ціни на нафту відразу підскочили на 15%, до $72/бар. Але вже до кінця понеділка “охололи” до $66/бар (+$6 до п’ятниці або 10%). Котирування нафтопродуктів відреагували аналогічно – в середньому зростання на 10%. Оцінки ситуації різняться, але превалює думка про м’яке проходження кризи за рахунок запасів і потенціалу по нарощуванню видобутку іншими країнами.

Однак прогнози, та ще й у розпал кризи, рідко збуваються. Справжню картину покаже тільки час.

Для України, як енергозалежної країни, рівень цін на світовому ринку має пряме значення. Однак на сьогодні основні проблеми ринку та перспектива зростання цін на паливо пов’язані скоріше з внутрішніми, а не зовнішніми чинниками.

Якщо коротко, то наростає брак ресурсу.

З 1 серпня 2019 року уряд запровадив мито в розмірі 3,75% на трубопровідні поставки дизельного палива російського виробництва. Це призвело до припинення поставок з джерела, що забезпечує в останні два роки 30-40% потреб в ДТ. Ринок зіткнувся з серйозним викликом – диверсифікувати постачання. І, якщо серпень пройшли на запасах, сформованих перед введенням мита, то у вересні, очікувано, почали з’являтися ознаки ресурсного дискомфорту.

З 4 по 16 вересня вагонні партії дизпалива подорожчали на 11,7%, автомобільні – на 15,7% або більш ніж на 3,2 грн/л. Роздріб поки тримається, працюючи в останні місяці з максимальними націнками. Зростання триває, атака дронів надала лише ще один стимул.

У чому ж проблема?

По-перше, навіть те паливо, яке є, ми виявилися не в силах прийняти. Першою викинула білий прапор залізниця.

З 2016 року велика частина ДТ надходила в Україну з нефтепродуктопроводу з подальшим відвантаженням в авто – і залізничні цистерни. Це забезпечувало меншу потребу у вагонах і мале плече перевезень всередині країни. Після зупинки труби, основне навантаження лягло на Білорусь, звідки поставки йдуть виключно за залізничний. Також значно збільшилася транспортне плече. Криза в Укрзалізниці, про який давно знають вантажоперевізники, стала очевидною всім. За даними нардепа Андрія Геруса, автора норми про мита на “трубопровідне” дизпаливо, оборотність цистерн з нафтопродуктами за останні вісім років знизилася вдвічі. Так, якщо у 2011 році з Коростеня до Одеси вагон їхав сім днів, то в минулому серпні – 15. Ще раз: 500 км вантаж їде два тижні. З моменту зростання білоруських поставок згаданий Коростень хронічно “запечатаний”, немає тепловозів для оперативного розподілу вантажів.

Нестача вагонів і тяги зірвала поставки і російських постачальників, які переключилися з трубопровідних на жд-постачання (на них мито не поширюється). У серпні план поставок з Гомеля, де дизпаливо перевантажується з труби на жд, було виконано менше ніж наполовину – 52 000 т замість 120 000 т.

По-друге, абсолютно деструктивно повели себе окремі держоргани, робота яких крім як диверсією не назвеш. Однією з цілей введення мит була диверсифікація ринку, головним чином, морських поставок. Але тут на заваді стала Енергетична митниця ГФС. Спочатку Укрзалізниця звинуватила митників в нерозторопності і переклала на них відповідальність за простої і затримки вантажів. ГФС звинувачення відкинула, але заявила про створення додаткової “залізничної” бригади для оперативного оформлення вантажів.

Але тут же прилетіли інші новини: “энергетичка” почала перевірку якості нафтопродуктів в портах. І це незважаючи на те, що ні нових постачальників, ні нового продукту там не з’явилося. В результаті на сьогодні заблокована робота другого за величиною морського нафтотерміналу Південний. Митна лабораторія виявила у великій партії дизпалива з Греції перевищення по сірці – 10,1 ppm замість 10 ррм. При цьому у своїх висновках митна лабораторія зазвичай пише, що похибка вимірювань 1,7 ppm.

Не кажучи вже про те, що грецький виробник Hellenic Petroleum і міжнародні сюрвейеры, які проводять численні аналізи якості на всіх етапах навантаження і вивантаження продукту, фіксували 9,4 ppm. У результаті вантаж тиждень запечатаний в портових резервуарах і тепер приймання наступних двох танкерів під питанням – зливатися їм нікуди. Між тим біля воріт терміналу чергу з бензовозів.

17 вересня стало відомо, що “на спокій” йде Херсонський нафтоперевальний комплекс – четвертий у рейтингу нефтеперевалок. Тут Агентство з розшуку та управління “корупційних” активів вирішив терміново забрати перевалку у державного Підприємства по забезпеченню нафтопродуктами” і передати її без відкритого конкурсу нікому невідомій приватній структурі. Це ще мінус 10 000 т ДИЗПАЛИВА на місяць.

Підведемо підсумки.

Злагоджена робота Укрзалізниці, энерготаможни і АРМА сформували прогнозний дефіцит балансу дизпалива на вересень в обсязі близько 25% або 150 000 т.

“Паливний” тест стане першим серйозним випробуванням для нового Кабміну.

Крім термінової необхідності взяти під особливий контроль роботу Укрзалізниці та энергомитниці, необхідно провести через парламент перенесення термінів впровадження другого етапу реформи щодо посилення контролю за обігом палива, який запланований на 1 жовтня. Якщо коротко, то під загрозою зупинки знаходиться основна частина нафтобаз, які не будуть готові до цієї дати встановити рівнеміри і лічильники для онлайн інформування ГФС про рух нафтопродуктів.

Поки що висновок один: поки основні проблеми спливли всередині, хоча їх чекали ззовні. Історія не закінчена, зовнішній фактор ніхто не скасовував. Все ще незрозуміло, чи будуть російські постачання і у яких обсягах. Без них поки не сходиться баланс ні на вересень, ні на жовтень.

Рейтинг компании